Інший бік скандалу

На Україні впродовж багатьох років стільки вже сказано про самоврядування, інтереси громади і перезавантаження держави, що це вже приїлося. А коли люди беруться за справу знизу, то це закінчується або потрясіннями, або скандалами. Так і хочеться сказати можновладцям: не морочте людям голову. Якщо вирішили перезавантажувати державу, то сприяйте тому, хто за це взявся. А, якщо прагнете законсервувати ситуацію, то чекайте нового соціально-політичного вибуху.

У Хмельницькому група громадян зайняла порожнє приміщення аптеки №1. Ініціаторів цього вчинку відразу звинуватили у самозахопленні. Воно, на перший погляд, так і виглядає.

Дехто навіть оголосив своїх земляків “сепаратистами”. Це зараз модна фішка. А насправді практика клеїти ярлики, замість того, аби зрозуміти явище, у нас діє ще з 1917 року. Незабаром відзначатимемо її сторіччя. Одна річ скидати Володимира Леніна з п’єдесталу, –– а інша  бути його ревними послідовниками.  Раз обізвали опонентів нехорошими словами, то їх можна передоручити силовим структурам.

Але ж у кожному конфлікті є і друга сторона. Чому б її не вислухати, не зрозуміти мотиви і логіку? Намагатися опонувати по-суті і у правовій площині. Якщо є для цього відповідні аргументи у тих, хто позиціонує себе демократами. Для чого ж на людей нацьковувати силовиків там, де можна дійти порозуміння, а може навіть і взаємодії? Хіба нам бракує гарячих точок?

Цікавлюся в уповноваженого територіальної громади, що зайняла приміщення аптеки №1, яка реакція на них з боку правоохоронних органів.

––  Цей випадок поза межами компетенції міліції. Адже ми нічого не здійснили протиправного. Якщо ж міська влада не згідна з нами, то хай звертається у суд. Так, як це і прийнято в цивілізованому світі, а не організовує піар-кампанії. Ми з нетерпінням чекаємо такого позову. Тоді усі переконаються, що правда на нашому боці, –– категорично наполягає Ольга Уграк, –– Маємо із міською радою договір. Зверталися до її керівництва протягом двох років з проханням виділити нам приміщення для зібрання і прийому громадян. Вони спроквола відповідали, що не мають механізму передачі комунального майна членам нашої громади. Це в той час, як юридично усе майно на території міста належить таки містянам, а не посадовцям. Уявляєте парадокс. Розпоряджатися майном від імені членів громади можна, а віддати їм у користування ––ні.

За 23 роки стільки майна передали і продали, що важко і порахувати. Що з того має кожен мешканець Хмельницького, без дозволу якого,

до речі, це майно ніхто не має права продавати? Ми так розуміємо, якщо влада щось продає чи здає в оренду від імені громади, то кожному з її членів має перепасти якась частка. Хоча б у вигляді фінансових надходжень на банківський рахунок.

 

Перевернуте з ніг на голову

Громада ні від кого не ховається. Повідомила про своє заснування усі органи влади. В тому числі і правоохоронні. Її офіс є за 50 метрів від управління СБУ. Якби люди мали на думці щось лихе, то вони б не легалізовувалися і обрали б собі для діяльності якесь інше місце. Я так думаю.

–– В Україні все перевернуте з ніг на голову. Згідно Конституції маємо 3 гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Вони повинні бути незалежними, –– обґрунтовує свою позицію Ольга Уграк. Але суддів у нас не вибирають, а призначають. Тобто свідомо порушують Основний Закон.

До того ж у 2004 році у державі ввели інститут фізичних і юридичних осіб, як елементи комерційного простору. А далі почали приймати для них кодекси. Їх понад 30 і вони є навіть не законами, а нормативними актами. На нашу думку кодекси знівелювали роль Конституції. В них немає прав, а є лише обов’язки.

У нас є чотири правових статуси: фізична, юридична особи, громадянин та людина. Вони несуть певні обов’язки, права та наслідки. І визначають правосуб’єктність кожної людини.

Виходячи з Конституції України, яка має норму прямої дії, ми самовизначились, як люди. І таким чином керуємося винятково її положеннями. Стаття 69 Конституції говорить: “Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.”

Стаття 5 Конституції говорить: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні  є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою.”

Закон про місцеве самоврядування дозволяє народу здійснювати владу безпосередньо на договірних засадах і створювати при цьому відповідні органи і служби. Що ми і зробили.

Тому 25 вересня 2012 року уклали договір між людьми територіальної громади і повідомили про це усі відповідні органи і служби. Когось це може і здивувало, але така практика діє у багатьох державах світу, де визнають пріоритети міжнародного законодавства.

Я хочу навести цитату з “Керівництва ООН для корінних народів”: “Закон не встановлює права людини. Права людини кожна людина має в наслідок того, що вона є особистістю. Договори та інші джерела права служать для формального захисту окремих осіб та груп від дій, або бездіяльності урядів, які перешкоджають здійсненню їх прав.”

Ми нікому не повинні доводити, що ми люди. Але так, як не бачимо належного захисту наших прав, то це змушує нас самоорганізуватися. І здійснювати владу безпосередньо.

Дані про створення відсутні

–– Є ще така річ, як звичаєве право? –– продовжує Ольга Уграк, –– За ним територіальна громада є первинним суб’єктом права. Як громада вирішить, так і повинно бути! Бо вона приймає рішення як їй жити. Тому виходить, що ми діємо винятково у правовому полі.

А тепер, давайте розшифруємо поняття “місцеве самоврядування”. Депутати чиї інтереси представляють? Місцевої громади! Вони перед нею мають звітувати так само, як і виконавчі органи!

Ми поцікавилися де зареєстровані ради. З’ясувалося, що у виконавчій службі. На доказ цього покажу витяг з “Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців”. Ради зареєстровані там, як юридичні особи. Виходить парадокс: представницький орган державної влади, який має контролювати виконавчі, сам є юридичною особою і сам же у виконавчих органах зареєстрований.

Або ще казус: рада є представницьким органом, який складається із депутатів. Вони не є засновниками ради. Дивимося у графу –– “дані, на підставі яких створена рада”, там чорним по білому написано: “Відомості відсутні”.

На документах, які приймають ради, стоять підписи голів і секретарів, а не всіх депутатів, як то має бути за логікою. З кого потім наші нащадки питатимуть за розпродаж майна громади? Голосування по доленосних справах часто-густо взагалі відбувається безіменне.

Коли ми це зрозуміли, то побачили, що такій абсурдній практиці потрібно покласти край. Інакше вона приведе громади і державу до колапсу.

В той же час наша Конституція відкриває величезні можливості для ініціативи людей і створення народної економіки, повернення землі у їх власність.

Народна економіка

–– Ми перші в Україні підписали договір і створили територіальну громаду 9 вересня 2012 року. Повідомили про нього усі органи державної влади і місцевого самоврядування. В Україні діє таке правило: або реєструєшся, або повідомляєш про своє створення. Другим чином діють громадські та благодійні організації. Ми легалізували наш договір з допомогою такого повідомлення 25 вересня 2012 року. Наші уповноважені зустрічалися з представниками міліції, прокуратури і служби безпеки. Вони з нас спочатку посміялися, наче з інопланетян, але сама ідея їм сподобалася.  Сказали: “Це, мабуть треба чекати 50 років, аби такі громади стали реальністю і почали працювати.”

Ми не стали зволікати. Хоч розуміємо, що першопрохідцям завжди важко. Одні українці висловлюють свої побажання у революційних формах. Ми ж пішли еволюційним шляхом. Що у цьому поганого? Невже ліпше було би, якби ми палили шини під міською радою, організовували “майдан” чи погрожували “коктейлями Молотова”?

–– Тобто ви вважаєте, що Конституція України дає широкі можливості для розвитку ініціативи і самоврядування? –– уточнюю.

–– Я думаю, що наша Конституція –– найкраща у світі! Подивіться, хоча б, розділ 2 “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”.

Багато посадовців взагалі її не відкривали. Чи ж варто дивуватися, що держава і громадяни доведені до колапсу!

Державу потрібно перезавантажити знизу і повернути у правове поле. Включивши у цей процес  людей. Статус людини має тільки наша Конституція. Можете перевірити.

У нас стільки балачок про зміни до неї. Навіть була створена асамблея для написання нової. Видно когось вона не влаштовує. А для нас Конституція святиня прямої дії. Ось і посудіть хто законослухняний у нашій державі, а хто ні.

Я категорично проти будь-яких змін до Конституції. Якби її положення виконувалися, то ми би побудували на Україні справжній рай. Маю передусім на увазі права людей і можливості для їх самоорганізації. Якщо щось і забирати із неї, то тільки положення про діяльність політичних партій. Бо ті ділять суспільство на сегменти. Фактично багатопартійна система зараз не діє. Її підміняє консенсус можновладців. Нікому не відомо про що вони кулуарно домовляються. З України у пошуках шматка хліба виїхало майже10 мільйонів заробітчан. А олігархи в цей час одержують надприбутки і будують собі вілли. Їх такий  стан речей влаштовує. Народна ініціатива їм, як більмо на оці.

Хіба вони про українців дбають, а не про зиск і прибутки? Викурять їх звідси, а самі влаштуються менеджерами транснаціональних корпорацій і будуть продавати ресурси та напівфабрикати. Але люди рано чи пізно прокинуться. І це велика небезпека доводити їх до такого стану.

–– Для того, щоб приспати людей є зомбоящик…

–– Я з вами згідна.

–– Може вони щось зрозуміють з Інтернету. Тільки там теж прихована цензура. Я заходив на ваш сайт. Хтось приліпив до текстів назойливу рекламу, яка заважає з ними ознайомитися. Її ніяк не можна здихатися.

–– Зараз триває економічний і фінансовий геноцид. Люди в розпачі і у відчаї, –– каже Ольга Уграк, –– Ми зрозуміли, що для того аби уникнути катастрофи, потрібно шукати правовий вихід через статус людини. І це дійсно працює. Починаєш з кимось із посадовців говорити з позиції людини, а він у відповідь каже: “Я це розумію, я теж людина”. Так і має бути.

–– Я вже грішним ділом звик до того, що посадовець –– це функція…

–– Ні. І причина в тому, що органи самоврядування від початку вибудовані неправильно. У нас всі органи влади і самоврядування перетворилися на юридичних осіб. А тепер візьміть ст. 176 “Цивільного кодексу”, де написано: “Держава… територіальні громади не відповідають за зобов’язання, створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом ”, –– і далі, –– Юридичні особи, створені державою… територіальними громадами не відповідають за зобов’язання відповідно держави.” Виходить замкнене коло. А далі ще цікавіше: “Територіальна громада не відповідає за зобов’язаннями держави.”

–– Ви такі цікаві казуси знаходите в юриспруденції…

–– Ми виявили їх чимало. І добре розібралися в законодавстві. Це дає нам змогу діяти в правовому полі. Ось візьміть таке поняття, як “рада”. Вона згідно Конституції є представницьким органом і складається з депутатів. Вони не є її засновниками, як юридичної особи.

Якби депутати і керівники рад виконували свої обов’язки у вигляді громадського навантаження, то всі  багачі і олігархи сказали би: “Гори воно пропадом, щоб я там час гаяв, я ліпше піду гроші заробляти.” А поки їм там передбачені пільги, зарплати, можливості дерибанити майно і розпилювати бюджет, то вони туди і пнуться всілякими способами . Вкладають у передвиборчі кампанії мільйони… Потім виймають десятки мільйонів. Це сьогодні називається бізнесом. Керівники виборних органів мають працювати на громадських засадах? Так як це є в нашій територіальній громаді. Ми кажемо: “Якщо хочеш мати гроші, то створи собі підприємство і працюй. Але окрім цього, якщо бажаєш, щоб твої діти і внуки жили гідно у правовій державі, то будь ласка, прилучайся до самоуправління. Хоч за це тобі гроші платити не будуть.

У нас є “народна економіка”.

–– Ідея “народної економіки” діє в усіх цивілізованих державах. Особливо у таких, як Франція і Нідерланди. А у нас її бояться, як дідько ладана. Бо хто тоді золотитиме чиновникам ручку? Пріснопам’ятний Микола Азаров був хрещеним батьком системи податків і поборів, які довели нашу економіку до злиднів. Практично знищений малий і середній бізнес. В Україні править бал державно-олігархічний капітал. Бізнес поріднився із політикою і управлінським апаратом. Хіба вони будуть реформувати ту модель, яка їм вигідна?

Для того, аби самореалізуватися, українці, на наше переконання, повинні перейти з комерційного простору у статус людини. Туди, де вони будуть захищені Конституцією і міжнародним законодавством. Народні підприємства не повинні нікому платити податків і мати право на зовнішньо-економічну діяльність.

–– А як же до цього ставляться фіскальні органи?

–– Зацитую витримки із листа, який ми отримали: “Державна податкова служба у Хмельницькій області також зацікавлена у  якнайповнішому наповненні бюджетів місцевих громад на принципах діяльності в межах правового поля, добровільності сплати податків та самодостатності. Ми добре розуміємо, що такі результати можуть бути досягнуті в поліпшенні умов ведення бізнесу, дерегуляції економіки краю та її детінізації, –– і далі, –– Як переконує приклад  вашої діяльності ( такі структури В.Г.) працюють на посилення соціально-економічної захищеності громади і людини.”

Розвиток народних підприємств у перспективі забере з базарів тисячі людей і поверне їх до нормальної праці. Дехто з продавців залишиться у комерційному просторі як агенти по збуту продукції народних підприємств. Такі прямі зв’язки зменшать і ціни на товар, бо кількість перекупників суттєво зменшиться. Вони зроблять життя цих агентів більш впорядкованим та осмисленим, –– сподівається уповноважена територіальної громади Ольга Уграк.

Сьогодні у області діє …. народних підприємств і …. народних підприємців. Як вони будують між собою стосунки і взаєморозрахунки, як взаємодіють із юридичними і фізичними особами –– це тема окремої розмови. Але їх поява у наш час –– сама по собі цікавий феномен. І він, на мій погляд, значно важливіший, ніж затіяний скандал довкола зайнятого самоорганізованою громадою порожнього приміщення. До речі, чомусь нікого не цікавить та обставина, що перед тим, як його зайняла територіальна громада, воно майже рік пробайдикувало перебуваючи у статусі комунальної власності.

Валерій ГРОШКО.